Остання статистика говорить про те, що в Україні на 100% укладених шлюбів припадає 70% розірваних.

Судова практика показує, що в більшості випадків за позовами про розірвання шлюбу слід ряд інших позовів, найпоширеніші з них: про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, про стягнення додаткових витрат на дитину, про позбавлення батьківських прав, поділ майна подружжя та ін.

На жаль, виконуваність судових рішень з питань вирішення сімейних спорів за різними даними коливається від 7 до 12%. Однак, ступінь ескалації конфлікту в таких суперечках в процесі судового розгляду досягає свого апогею. І навіть якщо спочатку сторони заходили в судовий процес в натягнутих відносинах, то в процесі судових розглядів в 95% випадків ці відносини спотворюються до неможливості. Одним з яскравих доказів ескалації конфлікту є виклик дітей в суд для дачі показань або пояснень, надання письмових та усних пояснень, що містять в собі факти особистої і / або інтимного життя одного з подружжя, всілякі форми образ і осквернення один одного.  Чому так відбувається? Тому що в суді, коли одна сторона знаходиться в процесуальному статусі позивача, а друга – відповідача, фактично одна сторона для того, щоб обґрунтувати (в першу чергу самій собі) правильність своєї позиції і свого вибору, яким є подача позову до суду, повинна всіляко очорнити другу сторону. У таких ситуаціях будь-яке послаблення своєї позиції, навіть з хорошими намірами домовитися, може бути сприйнята як особисту поразку і здача позицій, а друга сторона може прийняти це як послугу.

У суді сторони ведуть «переговори» на рівні своїх принципових позицій, які обгрунтовуються, як правило, з точки зору закону передбачених прав і обов’язків. Найчастіше дані норми закону ніяк не відображають справжні інтереси і потреби сторін. Наприклад, стягнення в судовому порядку аліментів на дитину не влаштовує справжню потребу батька в тому, щоб обоє батьків дбали і забезпечували всі необхідні потреби дитини і він ні в чому не потребував; заяву про позбавлення батьківських прав, як правило, пов’язане з потребою одного з батьків безперешкодно виїжджати з дитиною за кордон і відчувати свободу від другого з батьків у питаннях турботи і виховання дитини, а також своєю – не звертатися з проханнями кожен раз при плануванні від’їзду. Чому так відбувається? Тому, що в основі сімейних конфліктів і суперечок лежать відносини, які на певному етапі стали завдавати болю, страждання, нерозуміння, недомовленість, відчуття, що тебе не чують, не люблять, не цінують, не поважають і т.п.

Суд не працює з причиною виникнення конфлікту, та й відносини сторін суду не важливі. Суд керується нормою права. Однак, часто посилаючись на норми права, кожна зі сторін у суді хоче розповісти свою історію відносин, поділитися переживаннями. Але тут наштовхується на суворі рамки судового процесу – суду це не важливо і не потрібно! Такі реалії

Сімейна медіація – це ефективний спосіб вирішення сімейних спорів між сторонами конфлікту за допомогою третьої незацікавленої стороною (медіатор), який спрямований на пошук рішень, що відображають справжні інтереси кожної сторони, в процесі проведення переговорів.

Сімейна медіація застосовується як досудовий спосіб вирішення спору, позасудовий спосіб, а також в процесі судового розгляду справи і на етапі виконання рішення суду

Наприклад, в США існує таке поняття, як «присудової» медіація, тому що в сімейних спорах сторони зобов’язані звернутися до медіаторів до того, як звернутися до суду. Рівень вирішення конфліктів до звернення в суд складає 69-85% (в залежності від штату).

В Україні на сьогоднішній день є ряд судів і суддів, які на початку розгляду позовів по сімейних спорах рекомендують сторонам звернутися до медіаторів для врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічного методу вдаються і Служби з питань дітей, органи опіки та піклування, міські центри дітей та інші соціальні служби. Така практика існує в м.Київ та Київська область, Львові, Харкові, Дніпрі, Одесі та др.города України.

Перевагою сімейної медіації є те, що одним із принципів є конфіденційність. Це вкрай важливо, оскільки часто то, що має значення для пошуку рішень, не підлягає публічному розголосу, сторони конфлікту не хочуть говорити про це вголос і озвучувати свою правду, свої почуття, свою вразливість, переживання і біль. Медіація гарантує, що будь-яка персоніфікована інформація, яка стала відома медіатора (медіаторів), не підлягає розголошенню ні третім особам, ні іншій стороні конфлікту (без бажання на те сторони-носія інформації).

Сімейна медіація працює і з тими категоріями сімейних спорів, які можуть бути предметом спору в суді: наприклад, конфлікти поколінь, міжособистісні конфлікти в колі сім’ї, деякі категорії спадкових спорів.

Важливими перевагами сімейної медіації є терміни вирішення конфліктів: в середньому це 4-5 зустрічей по 1,5 – 3 години кожна, бувають і винятки, особливо коли необхідно перевірити на виконуваність проміжні рішення, прийняті сторонами – в такому випадковий це може бути кілька місяців. Але частоту зустрічей визначають самі сторони, на відміну від суду.

Основною відмінністю медіації від судового розгляду є те, що тут боку самі отримують право генерувати варіанти рішень, оскільки ніхто крім них не володіє великими знаннями і ресурсами в тому яке рішення задовольнить інтереси кожної зі сторін в їх окремо взятій ситуації.

Наказом Мінсоцполітики України №892 від 17.08.2016г. «Про утвердження державного стандарту соціальної послуги посередництва (медіації)», передбачено право кожного на отримання послуги медіації, як способу мирного вирішення конфлікту / спору. Законопроекти про внесення змін до Сімейного кодексу України також свідчать про те, що застосування і ефективність сімейної медіації при врегулюванні конфліктів зростає і, дійсно, є найкращим методом для збереження і цивілізованих відносин, і захисту дітей, які піддаються важкою психологічною травматизації в процесі захисту батьками нібито інтересів дитини та вирішення інших сімейних спорів.

Та все це прямо вказує на те, що сімейна медіація, в основі якої знаходиться робота з інтересами і потребами, з цінностями людини, є більш ефективним і екологічним способом вирішення конфліктів і, одночасно з цим, способом збереження здорових і щасливих відносин між подружжям, членами сім’ї , між батьками і дітьми.

Анжеліка Головченко, сімейний адвокат і медіатор